На всіх окупованих росіянами територіях діє підпільний рух опору. Українські партизани роблять все від них залежне, щоб росіяни не почувалися тут, як удома, і не зміцнили своїх опорних пунктів. Дії приймають різні форми. Одні малюють стіни гаслами та українською символікою, інші надсилають окупантам листи з погрозами. Треті стежать за переміщенням військ і доповідають про це українському командуванню. А інші просто вбивають окупантів і колаборантів.
Американський інститут дослідження війни (ISW) і американська розвідка, директор якої Авріл Хейнс, визнала, що «Кремль зіткнувся зі зростанням партизанської активності, особливо на півдні України.
Співрозмовник, який бажає залишитися неназваним, називає свою діяльність «стріт-артом» у місті, у якому працює. «Ми намагаємося розвішувати свої листівки і демонструвати своє мистецтво на маршрутах їхнього патрулювання. Ми показуємо їм, що вони тут вороги. Це дійсно працює: патрулі посилені (…). Наша мета – щоб у них горіла земля під ногами. І поки це працює».
Діяльність руху опору координується Силами спеціальних операцій Збройних сил України. Ядро цих сил становлять професійні військові, які ведуть бойові дії. Швидше за все, вони підривають залізничні колії та нападають на колабораціоністів, тому рідко звітують про свої дії. Інформація про їхні завдання є державною таємницею.
«Цей рух опору знаходиться в постійному контакті з силовими структурами та армією, — каже лояльний до київської влади мер Мелітополя Іван Федоров, — робить перебування росіян на нашій території некомфортним для них».
«Економіст» вказував на Мелітополь як на центр партизанського руху. Це місто в Запорізькій області. Тижневик наводить приклади: 3 липня невідомі підірвали міст між Мелітополем і Токмаком, по якому перевозили зброю. Мер міста сказав, що це справа рук Опору. За даними української розвідки, вночі в Мелітополі бойовики знищили 70 російських військових, які патрулювали місто. Колаборанти та російські чиновники окупаційної влади носять бронежилети. Проросійський мер змінив місце проживання після невдалого замаху на нього, але партизани знають, де він живе зараз.
«Будь-хто може бути партизаном там, де він є, – незалежно від того, чи він прибиральник, чи директор якогось муніципального закладу», – каже речник Центру національної опозиції, який бажає залишитися неназваним. «Колеса можна не закручувати, оливу не доливати, щоб двигун заклинило (...) сантехнік знає, як закрутити трубу, щоб вона через чотири дні забивалася, в кабінеті мешканця все попливе, і вони будуть ходити по коліна в фекаліях. Чиновник знає... як відкликати на повторний розгляд документ, який вимагає п'яти підписів. (…) Це все диверсія (…).
«Листівка, графіті, телеграм-канал, попереджувальна записка на машині. Повірте, якщо рядовий або офіцер з Ростова три місяці живе в місці, де всі бажають йому смерті, без сім'ї, і до того ж його цькує командування, тому що він не справляється з поставленими завданнями, - це величезний удар по його морально-психологічному стану».
Відмова від співпраці також може бути диверсією. За даними 60 директорів шкіл Херсона, лише двоє погодилися працювати з росіянами.
Речник також додав, що інтенсивність діяльності руху опору може відрізнятися від міста до міста, оскільки майже вся молодь покинула деякі з них.
У деяких районах Запорізької області окупанти не мають актуальних переписів населення (там хочуть провести референдум про приєднання області до Росії), бо чиновники їх знищили.
У Сил спецоперацій є сайт, де вони описують свої дії та дають поради, як поводитися в полоні, як користуватися протоколом VPN, як влаштувати засідку чи викрасти танк, як забезпечити алібі.
Херсонський журналіст Іван Антипенко стверджує: «Слово, яке найчастіше говорять українці в Херсоні, це «розчарування». Розчарування в тому, що Україна пішла від них і не може нічого зробити, щоб повернути місто. Тому слід пам’ятати, що Херсон – це Україна не лише словами на ТБ, але також і такими діями, як рух опору».
PAP / В.Г.