«Pismo folkowe» - це фольковий журнал, який виходить шість разів на рік в Польщі, його видає Студентський центр культури «Хатка Жака» в Любліні, Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні та Товариство любителів фолькового руху. Цього року часопис отримав, можна сказати, польського «Оскара» у галузі народної культури. Днями стали відомі лауреати 45-тої Нагороди імені Оскара Кольберґа за заслуги для польської культури. Серед них також і «Фольковий часопис». Це – один з небагатьох журналів такої вузької галузі, який порушує надзвичайно багато тем, причому у дуже широкому спектрі. Про становлення та розвиток журналу, про особливості його видавання розповідає головна редакторка, музикологиня та культурологиня, докторка Аґата Кусто.
- Ми дуже щасливі і пишаємося тим, що цього року ця нагорода потрапила до редакції «Фолькового часопису» (пол. – Pismo Folkowe). Хочу нагадати, що часопис до 2014 року називався «Gadki z Chatki», а це пов’язано з місцем, де від початку з 1996 року видався часопис, а саме при Студентському центрі культури «Хатка Жака» в Любліні. Як я вже згадала, для нас це дуже висока відзнака. І ми це дуже шануємо. Думаю, що можна з впевненістю сказати, що «Pismo folkowe» протягом багатьох років, близько чверть століття, виробило собі такий профіль, який знайшов свого читача, який, як нам здається, є просто потрібний у теперішній культурі. Я думаю, що таким важливим елементом є те, що ми можемо єднати різних читачів, але й також різних митців, які з нами творять часопис. Адже на боці співтворців є величезне наукове середовище, і воно пов’язане не лише з Любліном. Думаю, що це місце, де було створено журнал, є особливим. І тому ми дуже багато завдячуємо доробкові дослідників, фольклористів, культорознавців. Це – середовище, яке багато років творили видатні професори Єжи Бартмінський та Ян Адамовський. Хочу зазначити, що з «Фольковим часописом» пов’язані поціновувачі культури, тобто люди, які цікавляться традиційною музикою, тою, зовсім не зміненою, автентичною, нестилізованою, але й з тими людьми, які дуже сміливо звертаються до фольклорного джерела, надихаються ним різним способом, використовуючи власний мистецький потенціал, і які творять власні мистецькі бачення на основі цих джерел. Я думаю, що «Фольковий часопис» - це те місце, де дискусія на тему напрямків натхнення у різних вимірах, не лише в музиці, але також і в мистецтві, і ремеслах, у візуальному мистецтві, дуже виразна.
А хто для вас пише? З яких закутків Польщі походять автори?
- Наша редакція складається з людей, які співпрацюють з люблінськими університетами, не лише з Університетом Марії Кюрі-Склодовської, але також з працівниками Інституту музикології Люблінського католицького університету, але також ми маємо співробітників у Варшаві, Познані, в головних осередках також і університетських. І це нам дає загальнопольську перспективу. Автори, з одного боку, це ті, які на щодень професійно займаються різними явищами традиційної культури, але не лише. Це також і аматори, можна сказати, люди, які багато років займаються фольком аматорським чином, але їх досвід у пізнанні культури, цього фолькового нурту, - дуже великий і значний. Тут я хочу згадати про таких людей, які з нами співпрацюють протягом багатьох років, а саме Вітт-Вільчинський, хімік, який живе у Варшаві, або Йоанна Зажецька, яка дуже багато років, від самого початку існування часопису, вносить дуже багато енергії у творення спонтанних, цікавих текстів з різних фолькових подій.
Наскільки важко вам сьогодні творити часопис з такою досить вузькою тематикою? Робити так, аби він мав свого читача… Як це виглядає?
Справді, створення часопису такого профілю, який має два різнобічні нурти, які все ж таки доповнюються. Тобто, це – нурт реконструкційний, який посилається на джерело, він вірний музичній традиції, і той інший нурт, дуже сміливий, який також звертається до традиційної музики, однак своїм чином, тобто це суто фольковий нурт. Тут є багато посилань на рок, панк, джаз, на багато музичних жанрів. Як це все поєднати? Мені здається, що сама фолькова сцена сьогодні є настільки різноманітна, але також настільки професійна і дуже зріла у багатьох вимірах, що відкриває перед нами дуже багато тем. Ми стараємось не відставати, з власного досвіду, перспективи порядкувати ці явища таким чином, аби читач міг зрозуміти всі ці речі, зміг створити власну думку на основі наших матеріалів – про те, що він слухав, чого шукає, що його цікавить, наскільки це вартісне і настільки має якісь звернення у бік традиції, культури. Думаю, що ця різноманітність сцени, того, що відбувається навколо, є настільки цікавим, що важко, аби часопис, який відповідає на багато питань з цієї галузі, не був такий багатогранний, і просто цікавий та різноманітний у цих різних контекстах.
А чи є якась дискусія в середовищі на тему часопису, поза його формою у паперовій версії? Можливо, середовище хоче якимось чином змінити цей часопис чи з’являються якісь нові думки з приводу того, що можна було б у ньому змінити?
- Ця дискусія триває постійно. Тому що видавання культурного журналу не повинно бути лише віддзеркаленням того, що відбувається, а це має бути також дуже актуальна відповідь на те, що відбувається в культурі. Але іноді він має також і випереджати певні теми, які, як нам здається, можуть бути особливо важливі і цікаві. Нам дуже допомагають звичайно розмови у нашій редакції, але також і ті зустрічі, чи то під час фолькових фестивалів, коли ми можемо зустрітися з читачами. Колись, коли виходив новий номер, то ми організовували зустрічі з читачами, презентуючи новий випуск. Сьогодні ми використовуємо інші методи отримання інформації про те, які є потреби на ринку. Але ми також самі маємо почуття обов’язку показувати те, що відбувається у світі фольку, як ми собі його уявляємо, як його хочемо описати.
Детально з часописом "Pismo Folkowe" можна ознайомитись на сторінці pismofolkowe.pl
Запрошуємо послухати передачу повністю у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль