Пані Ярино, ви ж любите місто, правильно?
— Так, я люблю місто. В усіх сенсах цього слова. І місто Підмогильного, і місто взагалі. Я людина, яка мріяла жити на асфальті (сміх).
А чи любив місто Валер'ян Підмогильний?
— Безперечно. Не можна сказати, що він виростав у селі, бо нині село, в якому він народився, давно вже в межах міста Дніпра, тоді Катеринослава. Він, по суті, був міським жителем, бо вже з дев'ятирічного віку навчався в реальному училищі. Обставини його дитинства — це міські вулиці, а не сільські садки. Його інтелектуальна біографія — це теж міський, «урбаністичний» ландшафт.
«Місто» знаковий роман. Можливо, є в історії української літератури 20-х років XX століття кращі романи, краще написані, але коли мова йде про творчість покоління Підмогильного і про великий роман, всі в першу чергу називають «Місто». Цю книжку читали майже всі, але якщо запитати, про що вона, кожен розповідає щось інше. На вашу думку, про що «Місто» насамперед?
— Це роман про все, в ньому немає одного стрижня, тож люди його так по-різному прочитують. У цьому полягає величезна майстерність Підмогильного, що роман нікого не залишає байдужим.
Попри те, що більшість вважають героя Степана Радченка негативним образом, водночас захоплюється романом. Я буквально тиждень тому долучилася до читацького клубу. Люди зі сфери IT добру годину говорили про Радченка, обговорювали його, ставили йому діагнози — психопат й так далі (сміх). Зокрема, його стосунки з жінками — звичайно, з сьогоднішнього погляду, це все обурює. Всі ненавидять Радченка, але роман не відпускає до останньої сторінки.
Отже, текст може бути навіть про щось огидне, але непоборна сила письменника Підмогильного примушує читати далі. Кожен читач і кожна читачка відшукують свою нитку, яка їх найбільше зачіпає. Ми багато говоримо про стосунки Степана із жінками, тому що сьогодні це дуже актуальні питання. А в ті часи, до речі, мало про це говорилося. Попри те, що жінка здобула повні права в суспільстві, ця тема так не зачіпала сучасників Підмогильного, як нас. У цьому теж майстерність автора, який зумів передбачити проблеми, які вже тоді були наявні, але про них ще не говорили.
Це дуже складний роман, з безліччю нашарувань, безліччю значень, і це прекрасно, що ми його так по-різному читаємо.
«Літературний Ярмарок» («Літературна газета», 1928, № 23, с. 5)