Перш, ніж пройдемося вулицями «ідеального міста», як Замостя часто називають, хочу пояснити нашим слухачам, чому саме до цього міста вас саме сьогодні запрошую. У Замості триває XX Фестиваль Театру Польського радіо і Театру Польського телебачення «Два театри». Про ювілейний фестиваль ми розповідаємо у «Культурній рубриці», а свято двох театрів — як прекрасна нагода, щоби дізнатися більше про місто, в якому воно відбувається вперше.
Отже, запрошую до Замостя, перлини ренесансу, Падуї Півночі!
Колись місто було столицею воєводства, а нині це — друге за величиною місто у Люблінському воєводстві. До списку Світової спадщини ЮНЕСКО Замостя, а точніше історичний центр міста, Старе Місто, вписано 1992 року.
Замостя збудовано а плані п’ятикутника із площею Ринок в центрі і двома меншими площами — Водною та Соляною.
Нашим гідом буде працівник замойської синагоги Даніель Сабацінський.
Щоби розповісти, звідки взялося Замостя, слід перенестися до села Скокувка, де у 1542 році народився Ян Замойський. Державний діяч І Речі Посполитої, представник шляхетського роду Замойських гербу Єліта заснував це місто.
«Так, Ян Замойський, засновник міста Замостя, був другою найважливішою після короля людиною у країні. Він був одночасно і Великим канцлером коронним, і Великим гетьманом коронним. Він командував військом, керував королівськими інституціями, а також мав величезний вплив на вибір наступних двох польських королів. Ян Замойський розширив територію Речі Посполитої на, зокрема, Молдавію, до складу Польщі повернулася Лівонія. І можна сказати, що завдяки ньому Польща тоді розтягалася від моря до моря».
Ян Замойський залишив після себе 11 міст, понад 200 сіл. Він був новатором. Як більшість тодішніх інтелектуалів, лідерів думки, Ян Замойський вчився в університетах Європи, спочатку в Сорбонні, потім — в Страсбургу, а згодом — в Падуї. Це останнє місто зробило на нього дуже сильне враження, надихнуло Яна Замойського на заснування Замостя, котре, як я вже загадала, часто називають Падуєю Півночі.
«Так і було! Цей час закордонного навчання мав величезний вплив на формування Яна Займойського. А перебування у Падуї справді надихнуло його і спонукало до того, щоби привезти до Польщі італійський стиль ренесансних міст, запозичити в Італії естетику в архітектурі. Крім сформованого смаку, Займойський привіз зі своїх подорожей розуміння того, наскільки важливою є освіта. Отже, після повернення до дому Замойський заснував Замойську академію, яка була третім вищим навчальний закладом у тодішній Речі Посполитій».
Сам Ян Замойський був в академії ректором юридичних наук. Натомість про те, наскільки важливим містом для Замойського була Падуя, свідчать його слова, що це місто зробило з нього індивідуальність. Замостя — це теж місто зі своєю індивідуальністю. Побудоване від нуля, воно дуже швидко стало фортецею. Це — неймовірна історія - наскільки швидко було побудовано Замостя і наскільки важливим містом для історії архітектури воно залишається сьогодні!
«Ми кажемо, що Замостя побудовано на так званому голому корені. Це означає, що коли би ми здійснили мандрівку в часі, на якісь 400 років, то виявилося би, що тут, де ми зараз з вами розмовляємо, немає нічого. Жодного села, жодного будиночка, нічогісінько. Єдине, що би ми тут застали – болота, що утворилися від річки Лабуньки. Важко собі уявити, що саме це непривітне місце Ян Замойський вибере для майбутнього міста, яке буде мати назву Замостя. День народження Замостя — 10 квітня 1580 року. Додам, що цього самого дня народилося на нашій планеті інше місто — Буенос-Айрес».
Проєкт міста Замостя належить перу італійського архітектора Бернардо Моранда. Це, зрештою, його найвідоміша праця. Крім Замостя, Морандо брав участь у проєктуванні фортифікації Львова, Плоскирівського замку, цьому архітекторові приписують теж проєктування фортифікацій Шаргорода. Але повернімося до Замостя. Кажуть, що Барнардо Морандо продумав план міста так, щоби він нагадував людину, тобто самого Замойського.
«Це одна із міських легенд, які з’явилися на початку XX століття. Натомість від самого початку задум був такий, щоби побудувати місто ідеальне, тобто таке, яке поєднує комфорт життя мешканців з одного боку, і естетику — з другого. Замостя мало бути гарним і затишним. Замостя побудовано на плані шахової дошки, тобто всі вулиці тут перетинаються під прямим кутом, а це, додам, було досить популярне в тогочасній архітектурі. І врешті-решт Замостя, як одне з небагатьох міст побудовано від самого початку. Морандо почав роботу над проєктом Замостя 1578 року. Це популярний у Польщі італійський архітектор запланував, що місто буде складатися із двох частин — це палацова частина та міська частина. Обидві були оточені сучасними фортифікаційними спорудами».
Замостя складалося із двох частин, але гейнал, міський гімн звучав на три частини світу, замість чотирьох.
«Я не знаю жодного іншого міста в Польщі, де гейнал грають на три сторони світу. Із цим пов’язана така легенда. Ян Замойський не надто любив Краків, який був для Замостя конкуренцією, або інакше — Замостя було конкуренцією для Кракова. Можна сказати, що Замостя розвивалося в тіні столиці, Кракова. І сформувалася така думка, що Яна Замойський столиці не любить. Додатково, йому не вдалося провести реформ у Яґєллонському університеті... Отже, побутує така легенда, що одного дня Замойський сказав — у моєму місті гейнал не будуть грати у бік Кракова. Натомість справжнє пояснення таке, що гейнал грали на три сторони світу тому, що Замостя мало три міські брами. Отже, гімн грали на Люблінську браму, Львівську браму та Щебжеську браму».
З міських легенд варто згадати ще одну — про шведський стіл...
«Шведський стіл й чергова міська легенда. Замостя було одним із небагатьох польських міст, які встояли перед шведською навалою, так званим “шведським потопом”. Легенда розповідає, що шведський король хотів здобути місто підступом — він домігся від Яна Замойського, внука засновника міста, аби той запросив його на бенкет. Це мав бути ключ до міста — разом з королем до міста мали увійти військові, котрі мали нейтралізувати вартових на усіх трьох брамах. Ян Замойський здогадався про що йдеться шведам, але не міг відмовити королю. Отже, Замойський вигадав, щоби столи виставити перед міськими мурами. Столи були заставлені наїдками, дорогими стравами та напоями. Але до столів не поставили крісел. Це було страшенною зневагою для короля та його свити. Страви треба було їсти стоячи. І звідси, кажуть, бере свій початок ідея шведського столу».
Запрошую послухати передачу в доданому файлі
Dwójka/Яна Стемпнєвич