Полтавщина: мандри «прослідками» 

Полтавщина — це не лише край пісень і легенд, а й серце українського модерну, гончарства та унікальної вишивки. Про те, чим живе сучасна Полтавщина, як працюють майстри без світла, та чому важливо «протоптувати доріжки» в регіонах, — у нашому матеріалі. Запрошує Марцін Гачковський.

Національний музей-заповідник українського гончарства.

Marcin Gaczkowski

Культурна децентралізація

Культурна агенція «Терени», заснована журналісткою Тетяною Терен, має на меті розвивати культуру «від коренів». Як пояснює координаторка комунікації агенції Катерина Пронько, саме Полтавщина стала відправною точкою через свій глибокий культурний пласт: архітектуру Василя Кричевського та Опанаса Сластіона, решетилівську вишивку й опішнянську кераміку.

«Ми займаємося децентралізацією культури в Україні та намагаємося, щоб вона зростала від коренів, тобто йшла з регіонів», — розповідає Катерина. Одне з ключових завдань агенції — нанести малі міста на культурну мапу України, щоб відомі митці приїздили до Полтави та досліджували локальний контекст.

Опішня: де оживає глина

Опішня — найвище поселення Полтавщини й головний осередок українського гончарства. Тут традиції передаються з покоління в покоління, як у родині Шкурпелів. Майстер Анатолій Шкурпела працює з глиною все життя, переймаючи секрети ремесла від батька Олександра. Робота не зупиняється навіть під час блекаутів.

Wyświetl ten post na Instagramie

Post udostępniony przez Анатолій Шкурпела (@shkurpela_ceramics)

Альтернативою родинним майстерням стала «Опішнянська артіль» у Малих Будищах — простір, де кожен може спробувати себе в ліпленні кахельної плитки чи іграшки-свистунця. Завдяки сонячним панелям артіль залишається енергонезалежною.

«Коли ніде немає світла, в нас воно є, — у нас можуть працювати навіть муфельні печі. Сонце — це радість», — каже пані Наталія з «Артілі».

Wyświetl ten post na Instagramie

Post udostępniony przez • ОПІШНЯНСЬКА АРТІЛЬ • (@opishnyanska_artil)

Вишивка та килимарство

Решетилівська вишивка — частина нематеріальної культурної спадщини України. Ще 1900 року вона підкорила Париж, а у 1969-му сукню з такою вишивкою для фільму «Соняшники» одягла легендарна Софі Лорен. Сьогодні Всеукраїнський центр вишивки та килимарства продовжує ці традиції, створюючи унікальні вироби під пильним оком місцевого талісмана — папуги Кєші.

Жива пам’ять

У невеликому селі Козубівка етнограф і військовослужбовець Едуард Крутько створив етнографічну збірку «Древо» в хаті своїх прапрадідусів. Попри службу в ЗСУ, він продовжує розвивати музей, у якому зібрано понад 2000 експонатів.

«Тут мені найбільш комфортно. Це зв’язок із родиною, зі своїм родом. На прикладі однієї сім’ї репрезентується історія всієї країни», — каже Едуард Крутько.

Ще одним символом Полтавщини є «котелевські панянки» — традиційне обрядове печиво у формі дівчат, коників чи пташок. Майстриня Оксана Дорошенко відроджує цей промисел, який ледь не зник у радянські часи. Для неї це не просто кулінарія, а повернення до власної ідентичності та пам’яті про бабусю Шуру, чий щоденник 1950-х років може стати справжньою знахідкою для дослідників.

Йти «прослідком»

Координаторка програми мандрівок «Теренів» Тетяна Петренко посилається на Григора Тютюнника та його «Прослідок»:

«Ми йдемо слідами тих, хто вже робив тут щось важливе й цікаве. Ми протоптуємо цю доріжку, щоб вона була помітнішою здалеку».

Wyświetl ten post na Instagramie

Post udostępniony przez Тетяна Петренко (@komedija.ekstazu)

Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі.

Марцін Гачковський та Яна Стемпнєвич